Українська література 9 клас

 Завдання переслати на електронну пошту omihalko89@gmail.com або у Facebook

26 травня

Доброго ранку!

Сьогодні підсумкова контрольна робота

Пройти тест за посиланням:  join.naurok.ua Код доступу 8845571

Бажаю успіху!!!

Література, рекомендована на 10 клас, прочитати влітку

Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я"

Панас Мирний (П. Рудченко) «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»  (1, 4 частини) 

Іван Карпенко-Карий (І. Тобілевич) «Мартин Боруля» 

Іван Франко  «Гімн» («Замість пролога»), «Сікстинська мадонна»,  «Легенда про вічне життя», *«Мойсей», «Сойчине крило»

Михайло Коцюбинський «Intermezzo», «Тіні забутих предків»

Ольга Кобилянська «Іmpromtu phantasie», «Valse melancolique» 

Василь Стефаник «Камінний хрест»

Володимир Винниченко «Момент», «Сонячна машина»

Леся Українка (Лариса Косач) «Лісова пісня»

Олександр Олесь (О. Кандиба) «По дорозі в казку»

22 травня

Вітаю зі святом!

Тема уроку

Антилюдяна суть кріпосництва та солдатчини. 

Образи персонажів - людей із народу та панночки

1. Перевіримо як ви знаєте сюжет повісті "Інститутка"

Пройти тестування join.naurok.ua Код доступу 9446508

2. Теорія літератури

Повість - це великий епічний прозовий твір із розгорнутим сюжетом та чималою кількістю персонажів, але найбільшу увагу приділено головному героєві, життя якого змальовано протягом тривалого часу, тому сюжет повісті найчастіше однолінійні.

Жанру властиві:

-       розгорнуті пейзажі,

-       детальні портретні риси,

-       опис інтер’єру,

-       роздуми та переживання персонажів.

3. Порівняльна характеристика Устини та панночки (заповнити таблицю)

	Панночка	Устина
Освіта
Краса
Риси характеру
Потреби
Ставлення до інших
Вміння кохати
Працьовитість
Мова

4. Оприділення авторської позиції в творі  (усно дати відповіді на запитання)

          - Чому повість називається “Інститутка”, а розповідь ведеться від особи дівчини-кріпачки Устини?

-       Чому кріпаки мають імена, а пани - ні?

-       Чому панночка одружилася з небагатим полковим лікарем, хоч мала більш заможних залицяльників?

-       Чому письменниця обірвала сюжет повісті на моменті розлуки Устини та Прокопа?  

Домашнє завдання: прочитати оповідання "Козачка" Марко Вовчок

19 травня

Доброго ранку!

Сьогодні починаємо вивчати творчість геніальної української письменниці - Марко Вовчок

 

Тема уроку:

Марко Вовчок. Життя і творча діяльність. 

Повість "Інститутка" продовження теми народного життя

1. Ознайомитися з життям і творчістю Марко Вовчок, переглянути відео

2. Опрацювати поняття "реалізм", зробити конспект

Повість «Інститутка» — реалістичний соціально-побутовий твір, у якому на тлі життя і побуту кріпаків та кріпосників правдиво зображені соціальні конфлікти.

3. Прочитати повість "Інститутка", підготувати матеріал до характеристика образів повісті.

15 травня 

Доброго дня!

Тема

"Чорна рада". Непросте життя та романтичні пригоди 

головних героїв. Загальнолюдські риси ініціативності, 

працьовитості, лицарства, благородства,

 вірності почуттю та обов'язку

1.  Запишіть ключові слова до роману (цей твір включений до програми ЗНО)

• ü  Епос;                                   
•       Перший в українській літературі історичний роман;
• ü  Роман-хроніка (роман-хроніка-великий за обсягом прозовий твір,у якому послідовно розкивається історія  значущих  суспільних, історичних,родинних подій протягом тривалого часу);
• ü  Складається з 18 частин;
• ü  Романтизм;
• ü  Дві сюжетні лінії (політична і любовна);
• ü  Доба Руїни-історичні події в Ніжині 1663 року;
• ü  Утвердження думки про необхідність національної злагоди українців;

2. Чи знаєте ви роман Пантелеймона Куліша "Чорна рада"?

Пройти тест за посиланням: join.naurok.ua Код доступу 232556

3.  Інформаційне повідомлення

      Відтворюючи події минулого, письменник шукає в них відповіді на животрепетні питання тогочасності, зокрема — яким має бути майбутнє України, її соціальний устрій, державний лад.
     В образах головних героїв — Сомка, Шрама, з одного боку, Брюховецького та його прибічників — з другого, розкриваються головні аспекти конфлікту, втілюється ідея твору. Вони відрізняються один від одного і зовнішністю, і вдачею, і своїм ставленням до державної справи. Тому, аби мати правдиве уявлення про історичних осіб, давайте спробуємо потрапити в історичне минуле та створимо портрети цих постатей.

     У романі П. Куліша «Чорна рада» широко й детально, в живих образах і виразних яскравих картинах змальовано доленосні для української нації часи Руїни. Складними були відносини між простим козацтвом, але серед запорожців П. Куліш зобразив і таких представників минувщини, яких він возвеличив і з гордістю пишався ними. Один із них курінний отаман Кирило Тур. Козацькі честь і звичаї, козацька воля, запорозька рівність та незалежність — такі ідеали цього славного героя.
     Зображено в повісті сліпого бандуриста, Божого чоловіка, що має повні кишені грошей, а сам ходить у латаній свитині й без чобіт, а на ті гроші викупляє з неволі козаків. Своїми піснями та молитвами він зцілює душі людей. Таким самим носієм і хранителем кращих людських якостей є і старий запорожець Пугач. Він береже честь і закони козацтва. Це своєрідний суддя, до якого звертаються і за порадою, і за справедливістю. У народнопісенному дусі зобразив П. Куліш Петра Шраменка — дужого, хороброго молодого козака, закоханого у свою дівчину.

     Відтворюючи минуле, автор прагне збагнути і оцінити сучасне. 

4. Характеристика образів персонажів роману.

Яким Сомко

              Портрет і зовнішність героя

«воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної»;

 «високий, огрядний собі пан»;

«кругловидний, русявий»;

«голова в кучерях, як у золотому вінку»;

«очі ясні, веселі, як зорі»;

 «чи ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманськи».

 Риси характеру, вдачі

«щирий і незлобливий»;

 не любив жартів;

«щира козацька душа»;

«гордий, пишний і розумом високий».

 Політичні погляди

не мириться із запорозьким демократизмом, бунтарством сіроми;

відстоює ідею міцної державної влади, сильної гетьманської руки;

у нього на думці, якби одігнати ляхів до Случі;

прагне об’єднати обидві частини України і триматися договору про возз’єднання з Росією;

мужньо приймає смерть, відмовившись від можливого порятунку, бо «погибає Україна!»

Яким Сомко є для Пантелеймона Куліша.

взірець лицарства, мужності, відвертості, благородства;

спрощений, надуманий, схематичний герой;

рупор, через який письменник проголошує свої погляди про старшинську зверхність над народними масами, висловлює свої поняття кращих рис вдачі гетьмана.

Іван Шрам (Чепурний)

Особиста доля, соціальний стан

учився в Київський братській школі;

«зимовник дикого степу на Низу»;

«жінка бранка туркеня»;

проповідував слово правди божої рибалкам і чабанам запорозьким;

реєстрове його прізвище Шрам, оскільки його пошрамовано вздовж і впоперек;

два сини під час Хмельниччини полягли в боях за визволення України;

«побував він на полі й на порі з низцями»;

«як піднявсь на ляхів Хмельницький, то мав з його велику користь і підмогу»;

Риси характеру і вдачі

чесний і скромний;

стійкий і наполегливий;

патріот;

«гарячий був чоловік»;

людина цільної, мужньої, суворої вдачі;

байдужий до збагачення, власного добробуту;

небайдужий до долі країни, її народу;

загартований і пошматований у боях воїн;

терпимий і витриманий.

Політичні погляди

поборник об’єднання України;

прихильник міцної гетьманської влади;

веде боротьбу на Правобережжі проти шляхетсько-польського ставленика Тетері;

на Лівобережжі — щоб підтримати Сомка на чорній раді;

вступає в суперечки з міщанами;

турбується долею України;

боровся за незалежність рідного краю у війську Б. Хмельницького;

засуджує народні бунти.

 Іван Шрам для Пантелеймона Куліша

ідеалізує старшинську свідомість, честь і звичаї…

непримиренне ставлення до «черні»;

ідея старшинського аристократизму.

Домашнє завдання: 

*за аналогією скласти характеристику до образу Івана Брюховецького;

*читати повість Марко Вовчок "Інститутка"

12 травня

Усім доброго ранку!

Тема уроку:  

Пантелеймон Куліш -  відомий письменник,

 перший український літературний критик. 

«Чорна рада» - перший український 

історичний роман-хроніка

Пантелеймон Куліш - видатний діяч української культури, письменник, критик, публіцист, етнограф і видавець, просвітитель і гуманіст, талановитий майстер слова, автор першого українського правопису на фонетичній основі - "кулішівки", перший перекладач Біблії українською мовою. Провідною темою творчості письменника була соціальна й національна доля українського народу, його мова й література, тобто так звана «українська ідея».

     Та, на жаль, ім'я цієї талановитої людини дуже довго замовчувалося, твори не видавалися, а самого письменника зображували як представника буржуазно-націоналістичного табору. Чому? А тому, що за часів "радянської ідеології" замовчувалося й таврувалося все, що було пронизано любов'ю до України, українського народу, його мови.  

1. Ознайомитисяя з життєвим і творчим шляхом письменника, переглянувши відео: https://www.youtube.com/watch?v=S8cNJLsL25U або за матеріалами підручника

2.  Прочитати, скласти конспект.

Серед прозових творів П. Куліша найвизначнішим є «Чорна рада» — перший в українській літературі історичний роман. Як свідчить сам автор, цей твір був написаний спочатку українською мовою, а потім перекладений на російську. Окремі розділи перекладу в 1843 році вміщувалися на сторінках російських журналів. Через три роки оригінал і переклад були завершені, але у зв’язку з розгромом Кирило-Мефодіївського товариства надруковані не були. Тільки через одинадцять років обидва варіанти після значної переробки вийшли книжками в друкарні Куліша та Бєлозерського. Тож сьогодні на уроці ми вирушаємо з вами у мандрівку сторінками роману «Чорна рада», познайомимося з його героями, історичним колоритом епохи та станової психології окремих історичних верств, сюжетом і композицією твору, його ідейно-тематичною спрямованістю.

  Відомості з теорії літератури

Роман (фр. roman — романський) — вид епічної літератури, для якого характерні значний обсяг і складність будови, широке зображення подій і докладне розкриття життєвих доль людей чи однієї людини упродовж тривалого часу.

Роман-хроніка — це такий прозовий твір, у якому розкривається послідовна історія певних суспільних або родинних подій за тривалий проміжок часу.

 Історичний роман — роман, у якому відтворюється історична епоха на прикладі конкретних людських долях і подіях.

3. ОБОВ'ЯЗКОВО. Переглянути відеоурок за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=to1S-rN7IGI

Домашнє завдання: знати зміст роману, скласти паспорт до нього.

P.S. "Молодці", що виконали тематичну контрольну роботу.

8 травня

Доброго дня!

Сьогодні складаємо контрольну роботу за творчістю Тараса Шевченка

Пройти тест за посиланням: join.naurok.ua Код доступу 727052

Домашнє завдання: читати роман Пантелеймона Куліша "Чорна рада"

Бажаю успіху!!!

5 травня

Вітаю! 

Урок позакласного читання
Тарас Шевченко "Назар Стодоля"

1. Опрацювати матеріал, скласти конспект.

     У своїй творчості Т. Шевченко неодноразово звертався до історичного минулого свого народу, шукав там відповідь на гострі проблеми сучасності. Особливо митець захоплювався добою козаччини, яка приваблювала його своєю героїкою, волелюбними настроями. Тому і показував її часто у своїх творах як взірець життя, гідною людини, утверджуючи необхідність боротьби проти самодержавно-кріпосницької системи, яка принижувала національну гідність, калічила особистість. Серед кращих творів на цю тему є драма Тараса Григоровича «Назар Стодоля».

         Теорія літератури. 

Драма (гр. drama — дія) — 1) Рід художньої літератури, у творах якого життя подається через розмови та вчинки дійових осіб. Має такі основні види: драма (у вузькому значенні), комедія, трагедія — призначені для вистав у театрах. 2) Художній твір (п'єса), в якому показано важкий у розв'язанні життєвий конфлікт між певними групами людей чи окремими особами із суспільством; розв'язка такого конфлікту часто не має трагічного характеру.

Особливості драматичних творів:

·         наявність ремарок;

·        спосіб викладу за допомогою діалогу;

·         призначений для показу на сцені;

·         відтворення подій на сцені як процесу, що відбувається в цей момент у дійсності;

·         зображення героя через його вчинки і висловлення;

·         прозова або віршована форма.

2. Опрацювання твору Т. Шевченка «Назар Стодоля»

               Як виник задум написати  твір?

Глибоке вивчення минулого, шукання нових драматичних засобів його відтворення дали змогу Т. Шевченкові створити драму «Назар Стодоля» (1842–1843), яка стала явищем у європейській драматургії.

 Тема: зображення суспільного життя різних прошарків населення на Україні в XVII ст.: поет уводить читача у складний світ кичатих, які прагнуть багатства, чинів, слави навіть ціною щастя рідних дітей, протиставляючи їм світ простих українців і козаків.

 Ідея: висміювання козацької старшини, уславлення благородства низових козаків, їх волелюбність і відвагу.

Основна думка:

а) викриваючи й засуджуючи антигуманний, потворний характер шлюбу з розрахунку, Т. Шевченко доводить, що сім'ю слід будувати на взаємній любові, довірі, духовній близькості людей;

б) у моральних основах народного життя Кобзар бачить силу, здатну піднести особистість до героїзму.

  

    Жанр: історична соціально-побутова драма.

   

  Особливості твору: багатогранність у змалюванні характерів героїв; відтворення народних звичаїв та обрядів; поєднання народних звичаїв та обрядів; поєднання ліричного і гумористичного.

  

Конфлікт твору — соціальний, який розгортається в побутовому плані на правдиво відтвореному тлі історичного минулого України після Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. Ця доба в історії країни характеризується загостренням суперечок між козацькою верхівкою, у руках якої була зосереджена вся повнота політичної, економічної і військової влади, і рядовим козацтвом, народними масами.

     Сюжет, композиція.

Хома Кичатий — сотник, який вирішив збагатитися за рахунок того, що він силоміць видасть свою дочку заміж за старого полковника Молочая. Жених присилає сватів, але цьому перешкоджає Назар, якого любить Галя.

Сотник категорично забороняє дочці зустрічатися із Стодолею. Назар у розпачі. Гнат, побратим засудженого козака, вирішує допомогти горю. Друзі умовляють Стеху, ключницю Кичатого, за винагороду допомогти викрасти Галю з батьківського будинку. Кохані знову разом, вони чекають коней, щоб виїхати на постійне помешкання у Січ. Незабаром з'являється Кичатий, якому Стеха (що виявила вигідну для себе дворушність) розповіла про викрадення Галі. Виникає сутичка між сотником з одного боку і Назаром, Гнатом з іншого. Ситуація склалася на користь молодих. Хома благословляє їх на одруження.

Експозиція: рішення Хоми видати дочку заміж за полковника; очікування сватів.

Зав'язка: одночасне з'явлення у хаті Кичатого сватів і Назара; конфлікт між сотником і простим козаком.

Розвиток дії: опис народних вечорниць напередодні Різдва; рішення Гната допомогти побратиму в його горі — за допомогою Стехи викрасти кохану в батька.

Кульмінація: сутичка Хоми з побратимами.

Розв'язка: згода Кичатого на шлюб Назара і Галі.

Завдання: прочитати драму "Назар Стодоля" або переглянути фільм за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=YyqVSKHAA6k, охарактеризувати образи. 

Виконати тест за посиланням:  join.naurok.ua Код доступу 781882

Виконати до наступного уроку. 

Домашнє завдання: підготуватися до контрольної роботи за творчістю Тараса Шевченка

   


28 квітня

Доброго дня!

Тема уроку:

Лірика Т. Шевченка періоду арешту й заслання

 і після повернення з нього. 

Риси автобіографізму в образі ліричного героя "Доля",  

"Росли укупочці, зросли..."

Опрацювати матеріал, записати основні визначення, прочитати поезії

Вступне слово

З біографії Тараса Григоровича ви знаєте, що після звільнення з кріпацтва, життя митця складалося ніби на добре. Він успішно вчився в Академії мистецтв, був своєю людиною в колах передової інтелігенції, ні від кого не залежав. Щороку друкувалися його твори в журналах, альманахах, виходили окремими книжками й користувалися великою популярністю в читачів. Після довгих років блукань на чужині поет повернувся у палко любимий рідний край, міг працювати для розвитку його культури. Ніби вже була й знайдена стежка, яка могла привести поневолений народ до національного й соціального визволення,— збройне повстання. Здавалося вже цілком здійсненною і мрія про особисте щастя, сім’ю, родинний затишок, але … І раптом усе зруйнувалось… Переслідування, допит, ув’язнення, солдатчина…

Загальна характеристика лірики Т. Шевченка

періоду арешту й заслання і після повернення із заслання

       «Невольнича поезія» (1847 — 1857). Так сам Шевченко назвав свої твори, писані під час перебування під слідством у казематі ІІІ відділу та на засланні.

«В казематі»

У доробку Т. Шевченка з’являються твори політичної поезії, які, за тогочасними цензурними вимогами, не можна було друкувати в журналах та альманахах, тому поширювалися нелегально. Вони стали в Україні ХІХ ст. першими творам підпільної літератури. Ще й свободою не встиг натішитися, як попав у ще гіршу неволю. Гнітило й саме перебування в одиночній камері — не було з ким перекинутися словом, поділитися думками, полегшити душу. Свої думи–муки поет виливав у віршованих рядках… Шевченкові пощастило роздобути великий аркуш тонкого поштового паперу, склавши його увосьмеро, він написав на ньому тринадцять віршів. Тужним настроєм, природним у становищі ув’язненого поета, пройняті майже всі вірші, написані в казематі, хоч зміст їх різноманітний.

Цикл «В казематі» складається з 13 віршів, згодом поет додав до нього ще дві поезії. Для цих творів характерні мотиви розлуки, поневіряння на чужині, тяжкої жіночої долі, нерозділеного кохання, самотності, безнадії, смерті. Всі герої цих поезій глибоко нещасливі: одинока дівчина–сирота, згорьована дружина п’яниці, розлучена з миллим наречена, покинута стара матір, каліка–солдат. Усі вони нарікають на лиху долю, гірке безталання. Особисті болісні переживання поета зливаються із стражданнями рідного народу. До цього циклу належать поезії «Не кидай матір!», «За байраком байрак», «Чого ти ходиш на могилу?», «Косар», «Н. Костомарову», «Мені однаково, чи буду…», «Ой три шляхи широкії»,  «Рано–вранці новобранці», «Ой одна я, одна», «Садок вишневий коло хати», «Не спалося,— а ніч, як море», «В неволі тяжко, хоч й волі…», «Чи ми ще зійдемося знову?». Перебуваючи в Орському укріпленні, Тарас Григорович переписав створені в казематі поезії в «Малу книжку», але першим, як заспівний, помістив новонаписаний вірш (вже в засланні) — «Згадайте, братіє моя…». Після звільнення з солдатської служби ці твори автор переніс у «Більшу книжку», об’єднав їх у цикл і дав заголовок «В казематі», під яким зазначив присвяту: «Моїм союзникам посвящаю».

Творчість періоду заслання

Перші три роки перебування Шевченка в Орському укріпленні були дуже плідними. Він не дав себе знищити як митця, не дозволив царським сатрапам задушити свій талант, спустошити душу. Нехтуючи «височайшею» забороною, поет складав вірші, мережачи ними «захалявні книжечки». Творчість цього періоду становить новий, вищий етап у розвитку поетичного генія Шевченка, опанування методом практичного реалізму, досконалістю художньої форми. Звичайно, зміцнілий талант, сформований світогляд, усвідомлені суспільні обов’язки митця перед народом, великий життєвий досвід були запорукою того, що поет міг би створити у кілька разів більше, ніж написав. Крім того, не всі твори збереглися. Деякі загубилися, інші Тарас Григорович змушений був знищити сам, бо, коли б їх знайшло начальство, поет зазнав би ще більших утисків та переслідувань. Можна здогадуватися, що знищені вірші мали особливо гостре антисамодержавне спрямування. І все ж за перші три роки заслання ним було написано більше, ніж за весь інший час. До нас дійшло понад сто творів, серед них дев’ять поем. Т. Шевченко розумів, що порушуючи царську заборону, він наражався на велику небезпеку, але почуття обов’язку перед народом викривати злочинність самодержавства і непоборна потреба виливати свої думи–муки у віршованих рядках, постійно творити були сильніші за страх перед карою. Вірші та поеми на історичну тематику («Заступила чорна хмара…», «У недільку святую», «Чернець», «Іржавець», «Швачка».

 Багато віршів мають автобіографічний характер («Мені тринадцятий минало..», «І виріс я на чужині…», «І золотої й дорогої…», «Якби ви знали, паничі…», «Сонце заходить, гори чорніють…», «Самому чудно….», «А.О. Козачковському» тощо). З творів, написаних за сім років перебування поета в Новопетрівському укріпленні, збереглися лише вірш «Мій Боже милий, знову лихо!» і поема «Москалева криниця», це пояснюється тим, що, очевидно, Т..Шевченко після другого арешту й важкого покарання остерігався писати вірші. Ретельно виконуючи царські заборони, начальство приставило до поета спеціального наглядача, в обов’язки якого входило пильно стежити за тим, щоб він не мав ні олівців, ні паперу. Коли умови були сприятливіші, Тарас Григорович, можливо, й складав поезії, але не записував їх, і з часом вони забувалися.

Повісті російською мовою

У 1853 — 1857 роках Т. Шевченко написав близько двох десятків повістей російською мовою, з яких до нас дійшло тільки дев’ять. Дві повісті («Варнак» і «Княгиня») за два роки до звільнення письменник надіслав у Петербург своїм друзям з тим, щоб надрукувати під псевдонімом К. Дармограй у якомусь з російських журналів, але цей захід закінчився невдачею. Після смерті Тараса Григоровича повісті зберігалися спочатку в М. Лазаревського, а потім — у М. Костомарова, в архіві якого пролежали двадцять років. Окремою книжкою ці твори вийшли тільки в 1883 році («Т. Г. Шевченко. Поемы, повести и рассказы, писанные на русском языке»). Повісті містять чимало відомостей про дитячі роки самого поета, перебування його в Петербурзі, в Україні (в 40-х роках) та на засланні («Художник»).

Доля обдарованих людей з народу, трагізм їхнього становища в умовах самодержавно–кріпосницької дійсності відтворені й у повісті «Музыкант». Тему виховання молодої людини, прищеплення їй високоморальних якостей розроблено в повістях «Несчастный» і «Близнецы». Повніше й глибше розроблено і сюжет поеми «Княжна» в повісті під назвою «Княгиня». Одній з провідних тем творчості Т. Шевченка — доля матері–покритки в тогочасному суспільстві — присвячена повість «Капитанша». «Варнак» — повість, в якій письменник прагнув піднести, возвеличити народних месників. Повість «Наймичка» має той же сюжет, що й однойменна поема, але в ній багато інших епізодів і змінено імена основних дійових осіб. Остання повість — «Прогулка с удовольствием и не без морали» — має форму подорожніх записок, що дало можливість автору вивести цілу галерею різноманітних типів тогочасного помісного дворянства. Повісті Т. Шевченка, як і його віршовані твори, мають виразну антикріпосницьку спрямованість, цікаві змістом, однак своїми художніми якостями дещо слабші за вірші та поеми.

Творчість після заслання (1857–1861)

      Останні роки життя поета були періодом найвищого розквіту його таланту, хоч після семи років вимушеного мовчання поетова муза не відразу заговорила на повний голос. У 1857 році було написано лише дві поеми — «Неофіти» і «Юродивий» (остання залишилася незакінченою) ; у 1858 — п’ять невеликих віршів: «Доля», «Муза», «Слава», «Сон» («На панщині пшеницю жала»), «Я не нездужаю, нівроку», у 1859 — одинадцять віршів й одну поему, у 1860 — тридцять п’ять поезій. Значне місце в поезії останніх років життя Т. Шевченка посідають сатиричні твори. Огненне слово повинне виконувати важливе суспільне завдання — служити трудящим. Вони здобудуть волю і широкі можливості для політичного й культурного розвитку. У шевченкових віршах останнього періоду помічається деяке послаблення впливу фольклору.

У поезії митця ще з більшою пристрастю зазвучали й пафос боротьби, і обурення проти гнобителів.

Відомості з теорії літератури

      Ліричний герой (Л. г.) — образ поета (його ліричне «я»), чиї переживання, думки та почуття відображено в ліричному творі. Уявлення про Л.г. складають на основі знайомства з його внутрішнім світом, який розкривається не через вчинки, а через переживання, душевні стани. Умовне поняття; на його основі створюється цілісне уявлення про творчість поета, його переживання, які відображаються у творі, але не в його особі. Л.г. не тотожний авторові.

       Медитація (від лат. medetatio — роздум) — форма філософської лірики: вірш, в якому поет висловлює свої думки над проблемами життя і смерті, над баченим і пережитим.

      Психологізм у літературі — глибоке, детальне відтворення подій у художньому творі, зокрема світу його персонажа (почуття, думки, переживання, спонукання).

Опрацювання програмових поезій Т. Шевченка

       «Доля» (9 лютого 1858, Нижній Новгород).  

Читання поезії.

ДОЛЯ

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

— Учися, серденько, колись

З нас будуть люде, — ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люде? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава — заповідь моя.

         Тема: розповідь поета про власну життєву долю, яка не лукавила до митця.

          Ідея: возвеличення долі, яка супроводжувала Т. Шевченка впродовж всього його життя.

         Основна думка: «Учись, серденько, колись / З нас будуть люде»; «Слава — заповідь моя».

        Жанр: філософська лірика.

        Віршовий розмір: ямб.

         Художні особливості твору.

Повтори: «дальше, дальше», «слава …слава».

Звертання: «учися, серденько…», «ходімо ж, доленько моя», «мій друже вбогий, нелукавий!»

Риторичне запитання: «Які з нас люде?»

Риторичні оклики: «Та дарма!», «Ходімо ж, доленько моя!»,

«Мій друже вбогий, нелукавий!»

      «Росли укупочці, зросли» (25 іюня 1860, С.-Петербург).  

Читання поезії

Росли укупочці, зросли;

Сміятись, гратись перестали.

Неначе й справді розійшлись!..

Зійшлись незабаром. Побрались;

І тихо, весело прийшли,

Душею-серцем неповинні,

Аж до самої домовини.

А меж людьми ж вони жили!

Подай же й нам, всещедрий Боже!

Отак цвісти, отак рости,

Так одружитися і йти,

Не сварячись в тяжкій дорозі,

На той світ тихий перейти.

Не плач, не вопль, не скрежет зуба —

Любов безвічную, сугубу

На той світ тихий принести.

        Тема: звернення поета до Бога, щоб Всевишній сприяв щасливому подружньому життю кожному, хто прагне одружитися.

         Ідея: возвеличення гармонії, взаєморозуміння, дружньої підтримки, що є обов’язковою передумовою для подальшого подолання труднощів тим, хто побрався.

        Основна думка: Не плач, не вопль, не скрежет зуба — / Любов безвічную, сугубу / На той світ тихий принести.

       Жанр: інтимна лірика.

      Віршований розмір: ямб.

     Художні особливості поезії.

Повтори: «росли-зросли», «розійшлись … зійшлись», «на той світ тихий».

Риторичні оклики: «Неначе й справді розійшлись!», «Подай же й нам, всещедрий боже!»

Епітети: «в тяжкій дорозі», «світ тихий», «любов безвічна».

Звертання: «Подай же й нам, всещедрий боже!»

Домашнє завдання: виконати тест за посиланням: join.naurok.ua Код доступу 433436,

 вивчити поезію "Доля".

24 квітня 

Усім доброго ранку та гарного дня!

Тема уроку:
                                                           Біблія в житті Т. Шевченка.

 Світле пророцтво поета "Ісаїя. Глава 35".

 Біблійні реалії в текстах творів

Зробити опорний конспект, прочитати твір, записати його аналіз.

Вступне слово

Про що б не розповідав, що б не описував, до якої б теми не звертався поет, він не залишає Бога, йде поруч з ним, але найголовніше — має Бога в душі і серці. Бог для Т. Шевченка — то велика і найцінніша духовна сила. Без неї не можна ні жити, ні творити, ні боротися.

Вірячи в силу Бога, поет молиться йому: Помолюся Господові Серцем одиноким.

Духовність, тобто те, що пов’язане із внутрішнім світом людини, її мораллю, думами, займала одне з найважливіших місць у творчості Т. Шевченка. І на початку літературної діяльності, у пізніші роки і перед смертю поет не втратив віри в Бога, завжди звертався до нього за підтримкою. Так робили і герої його творів. Т. Шевченко — великий син України, гордість і слава наша.

Творчість поета — згусток добра і правди. Він був сіячем на духовній ниві нашого народу. Він вірив, що є сила, котрій треба поклонятися, бо вона, духовність в найсвятішому її розумінні, врятує людство від морального і духовного спустошення, виродження, збідніння. Цією силою є Бог. Будемо робити так, як робив Кобзар: носити Бога в душі і серці, вірити в його силу, доброту і могутність.

Відомості з теорії літератури.

   Псалом — жанр духовної лірики, релігійна пісня, молитва, в якій висловлено різні релігійні почуття. Тематично псалми можна поділити за такими групами:

- пригнічений горем чи тяжкою недугою автор скаржився на заподіяну кривду, біль, страждання і просить у Бога захисту і підтримки;

- від імені народу автори благають у Бога милосердя в час лихоліття, війни, голоду, мору;

- автори прагнуть розбудити віру в Бога, в його милість та опіку;

- твори, де висловлені почуття вдячності від окремих осіб та цілої громади;

- гімни, що прославляють Бога;

- псалми історично–навчального характеру;

- псалми філософсько–медитативного характеру, в яких оспівуються велич і гідність, даровані людині Богом;

-псалми, які уславляють космічну світобудову, де небеса — це оселя Бога.

    

      Гімн (гр. hymnos — урочиста пісня, похвала) — один з видів ліричної поезії: урочиста, похвальна пісня, в якій возвеличується якесь явище, особа, подія. За тематикою відомі такі гімни: державні, військові, релігійні, на честь історичних осіб та подій, сатиричні.

Особливість гімнів:

- урочиста лексика;

- величні і прості мелодії;

- монументальність поетичних образів і музичної фактури і т д.

    Псалтир з давньоєврейської мови перекладається як «книга хвали». Це найулюбленіша книга Старого Заповіту багатьох поколінь людей, у якій вміщено 150 псалмів, покладених на музику для богослужіння. Головний автор псалмів — ізраїльсько– іудейський цар Давид (у заголовках 73 псалми приписуються йому), іншими авторами були Асаф (12 псалмів), сини Кореєві (11), Соломон (2), Мойсей (1), Єфам (1) і невідомі автори (50).

       Переспів — а) Вид перекладу: вільне передання художніх творів засобами іншої мови або ж вірш, написаний за мотивами іншого твору. б) Повторення давно написаного, відомого, набридлого.

         Тарас Шевченко — Біблія — соціальний устрій.

В останній період творчості поета переспіви й травестії біблійних сюжетів посідають значне місце. Йому імпонували ідеали раннього християнства, яке виникло як релігія рабів і виражало їхні інтереси й прагнення. Увагу автора полонили ті легенди, псалми, пророцтва, в яких ідеться про боротьбу правди з неправдою, добра зі злом, про неминуче покарання «нечестивців», настання щасливого життя земних мучеників. Біблійні образи під пером

поета–демократа наповнювалися певним змістом, служили пропаганді визвольних ідей. Покарання «жорстоких людей неситих» мало відбутися не в пеклі, а на землі — у вогні повстання трудящих. Винагорода страдникам повинна прийти не після смерті в раю, а іще за життя, у результаті повалення царської влади й утвердження справедливого суспільного ладу.

Робота над  твором Т. Шевченка

Ознайомитися з історією створення, пояснити незрозумілі слова

        

                                                                    «Ісаія. Глава 35» (1859). .

        Історія та джерела написання.

Т. Шевченко дуже рано почав своє знайомство із біблійними текстами. Справа в тому, що у так званій дяківській школі, де він навчався грамоті, «Псалтир» (так називали книгу псалмів

із Біблії) замінював і буквар, і читанку. Малий Тарас швидко навчився його читати. «Приходячи додому після уроків, Шевченко довго просиджував над псалмами, захоплюючись їхньою поезією, декламуючи їх уголос» ,— писав один із шкільних товаришів поета. Майже немає даних про історію створення «Подражанія». Відомо тільки, що вірш у чорновому варіанті був записаний на звороті офорта, над яким працював митець. Саме весною 1859 р. (поезія датується 25 березня) Шевченко дуже багато працював як художник, удосконалював гравірувальну техніку, великої уваги приділяючи офорту. Доводилося днювати й ночувати в майстерні. Раптом поява задуму поезії і натхнення відірвала поета

від гравірування на міді, змусила взятися за перо. Чистого паперу не було,— і він, роблячи багато закреслень, записав вірш на зворотному боці нещодавно виконаного офорта.

Ісаія — стародавній єврейський пророк, автор однієї з книг Біблії. Його пророцтва і є джерелами Шевченкового наслідування.

Словникова робота.

Текст стане зрозумілішим, якщо знати, що:

- Карміл (Кармель) — це вкрита пишною рослинністю гора в Палестині, стала біблійним символом гордої краси;

- Ліван — гірське пасмо на півночі Палестини, яке біблійні пророки часто символізували як славу і велич Іудейського царства;

- Омофор — багатий, золотом вишитий покров.

ІСАІЯ. ГЛАВА 35

(Подражаніє)

Радуйся, ниво неполитая!

Радуйся, земле, не повитая

Квітчастим злаком! Розпустись,

Рожевим крином процвіти!

І процвітеш, позеленієш,

Мов Іорданові святиє

Луги зелені, береги́!

І честь Кармілова і слава

Ліванова, а не лукава,

Тебе укриє дорогим,

Золототканим, хитрошитим,

Добром та волею підбитим,

Святим омофором своїм.

І люде темнії, незрячі,

Дива Господнії побачать.

І спочинуть невольничі

Утомлені руки,

І коліна одпочинуть,

Кайданами куті!

Радуйтеся, вбогодухі,

Не лякайтесь дива, —

Се Бог судить, визволяє

Долготерпеливих

Вас, убогих. І воздає

Злодіям за злая!

Тойді, як, Господи, святая

На землю правда прилетить

Хоч на годиночку спочить,

Незрячі прозрять, а кривиє,

Мов сарна з гаю, помайнують.

Німим отверзуться уста; 

Прорветься слово, як вода,

І дебрь-пустиня неполита,

Зцілющою водою вмита,

Прокинеться; і потечуть

Веселі ріки, а озера

Кругом гаями поростуть,

Веселим птаством оживуть.

Оживуть степи, озера,

І не верствовії,

А вольнії, широкії,

Скрізь шляхи святії

Простеляться; і не найдуть

Шляхів тих владики,

А раби тими шляхами

Без ґвалту і крику

Позіходяться докупи,

Раді та веселі.

І пустиню опанують

Веселії села.

         Зміст твору, його художня насиченість.

Початок вірша за формою нагадує народні різдвяні пісні. Це звернення до землі. Метафорична картина щастя починається із наказу землі розквітати, оновитись. А далі буде Божий суд, коли справедливість переможе. Зло буде покаране, а ось поневолені кріпаки, метафоричним образом яких у творі стають «темні», «сліпі», «вбогодухі», будуть вилікувані.

У третій частині вірша і змальовано ідеальне життя нещасного народа-мученика, який заслужив цей рай. Поет вдається до алегорії, яка виконує подвійну функцію. По-перше, зображує народне щасливе життя у майбутньому, по-друге, показує до чого доводить рабство людину. Закріпачена людина стає морально забитою, неосвіченою, фізично нездоровою. Використання у вірші старослов’янизмів також виконує подвійну функцію: стилізує вірш до біблійних творів і надає йому пафосності, урочистості.

Вершиною глобальної картини оновлення у вірші стає «проривання слова». Свобода слова, свобода отримувати освіту для автора стають провідною умовою процвітання суспільства. Картина творчої свободи передається через метафору плодючої, квітучої землі. Епітети останньої частини твору довершують створену картину щасливого ідеального життя. Як справжній гуманіст, автор проголошує: люди повинні радіти й вільно веселитись на своїй землі.

             

           Тема: мрія поета про неодмінність повалення самодержавства і розбудову нового суспільства — трудящих.

          Ідея: впевненість Т. Шевченка у святість божої правди, яка запанує на землі, віра у щасливе і вільне життя.

         Основна думка: «Оживуть степи, озера, / І не верстовії, / Скрізь шляхи святії / Простеляться…»

         Жанр: переспів з Біблії («подражаніє») — один із улюблених жанрів поета; гімн Волі.

         Композиція.

Твір умовно можна поділити на 3 частини:

1 частина — Проголошення радості на землі, внаслідок Божої ласки.

2 частина — Воздаяння Всевишнього довготерпеливим:

а) «незрячі прозрять»; б) «німим отверзуться уста»;

в) «і дебрь… — пустиня неполита… прокинеться»;

г) «веселі ріки потечуть, а озера… поростуть … оживуть».

3 частина — Радість трудящих з приводу отримання ними волі.

 Характеристика образів твору.

Настання блаженства Божого показано через конкретні образи, кожний з яких є опорним:

- «розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим»;

-«буде скакати кривий, немов олень»;

- «буде співати безмовний язик»;

- «води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу! І місце сухе стане ставом, а спрагнений край збірником від джерельних»;

- «леговище шакалів, в якій спочивали, стане місцем тростини й папірусу»;

- «і буде там бита дорога та путь, і будуть її називати дорога свята, не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати народові його; не заблудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти».

               Всі ці опорні образи за своїм змістом діляться на три групи.

(1) Показує прихід блаженства як фізичного одужання людей, коли сліпим повертається зір, глухим — слух, кривим — здатність рухатися.

(2) Показ оводнення пустелі. Для людей, що проживали в близькосхідній природі, це перетворення пустелі в оазу було сповнене особливого емоційного естетичного змісту.

(3) Образ святої дороги до Бога, по якій піде звільнений від мук народ. Це символічний образ, у ньому йдеться про правильнее життя народу, що керується справедливими Божими законами. Образ дороги є дуже важливим, бо завдяки йому створюється образ щасливого суспільства, яке не тільки фізично здорове, і не тільки живе в здоровому та родючому природному середовищі, а й іде правильною життєвою дорогою, тобто живе за моральними християнськими законами.

- Про що свідчить дана характеристика зовнішності гнобленого люду?

     

           Взаємозв’язок біблійного тексту і твору Т. Шевченка.

Зіставляючи рядки поезії Т. Шевченка з біблійним текстом, можна переконатись, що поет намагався залишити у своєму переспіві якомога більше образно–смислових моментів із першоджерел. І якщо Т. Шевченко додає свої образні штрихи, то вони ніби включають твір у контекст його поетичного світу, наповнюються характерним Шевченковим змістом. Категорія Правди, Вищої справедливості — це категорія із Шевченкового поетичного світу. Вона органічно вмонтована в образну систему біблійного тексту.

Біблійні образи не потребують якось «літературного» облагородження, бо, як правило, вони є вищою мірою художніми. Т. Шевченко ніби оберігає опорні образи біблійного тексту і якщо втручається в їхню структуру, то від того вони стають більш дохідливими і набирають при цьому українського національного колориту. Наприклад, Т. Шевченко повністю зберігає поетичний мотив обводнення пустелі, що дуже виразно звучить у біблійному тексті. Проте в його поезії на берегах річок та озер ростуть не тростини й папірус, а гаї. Цей штрих немовби «натякає», що йдеться про майбутнє звільнення не так ізраїльського, як українського народу.

За Шевченком, вольнії, широкії, святії шляхи — це дороги нового, вільного і щасливого суспільства. Останній рядок твору «Веселії села» — це знову виразний «український» штрих, який створює у читача враження, що йдеться все–таки про звільнення і майбутнє щасливе життя нашого народу.

  

Виконати тест за посиланням join.naurok.ua  Код доступу 408690

Домашнє завдання: виписати вислови визначних діячів світової культури про Тараса Шевченка.

21 квітня 

Доброго ранку!

У зошит записати дату та тему уроку:

Трагедія жінки-матері, 

боротьба за своє материнство, 

жорстокість народної моралі 

"У нашім раї на землі"

Вступне слово

Серед усіх людських законів є один невмирущий у своїй благородності — вміння жертвувати собою. Найвища самопожертва — в материнстві, бо мати дарує дитині не тільки безмежну любов, віддає все життя, всю себе, кожну мить сердечної теплоти.

Великий Кобзар українського народу низько схилявся перед образом Матері, який втілював для нього рідну матір, Україну, Пречисту Діву Марію. Матір Божа, яка оберігає людей землі,— це узагальнюючий образ усіх матерів.

Прочитати поезію та комента до неї, скласти конспект.

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Буває, іноді дивлюся,

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу; стане жаль

Мені її, і зажурюся,

І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим

Тієї Матері святої,

Що в мир наш Бога принесла...

Тепер їй любо, любо жити.

Вона серед ночі встає,

І стереже добро своє,

І дожидає того світу,

Щоб знов на його надивитись,

Наговоритись. — Це моє!

Моє! — І дивиться на його,

І молиться за його Богу,

І йде на улицю гулять

Гордіше самої цариці.

Щоб людям, бачте, показать

Своє добро. — А подивіться!

Моє найкраще над всіми! —

І ненароком інший гляне.

Весела, рада, Боже мій!

Несе додому свого Йвана.

І їй здається, все село

Весь день дивилося на його,

Що тілько й дива там було,

А більше не було нічого. 

Щасливая!..

Літа минають.

Потроху діти виростають,

І виросли, і розійшлись

На заробітки, в москалі.

І ти осталася, небого.

І не осталося нікого

З тобою дома. Наготи

Старої нічим одягти

І витопить зимою хату.

А ти нездужаєш і встати,

Щоб хоч огонь той розвести.

В холодній молишся оселі

За їх, за діточок.

А ти,

Великомученице! Села

Минаєш, плачучи, вночі.

І полем-степом ідучи,

Свого ти сина закриваєш.

Бо й пташка іноді пізнає

І защебече: — Он байстря

Несе покритка на базар.

Безталанная! Де ділась

Краса твоя тая,

Що всі люде дивувались?

Пропала, немає!

Все забрала дитиночка

І вигнала з хати,

І вийшла ти за царину,

З хреста ніби знята.

Старці тебе цураються,

Мов тії прокази.

А воно таке маленьке,

Воно ще й не лазить.

І коли-то воно буде

Гратись і промовить

Слово мамо. Великеє,

Найкращеє слово!

Ти зрадієш; і розкажеш

Дитині правдиво

Про панича лукавого,

І будеш щаслива. 

Та не довго. Бо не дійде

До зросту дитина,

Піде собі сліпця водить,

А тебе покине

Калікою на розпутті,

Щоб собак дражнила,

Та ще й вилає. За те, бач,

Що на світ родила.

І за те ще, що так тяжко

Дитину любила.

І любитимеш, небого,

Поки не загинеш

Межи псами на морозі

Де-небудь під тином.

Коментар

У творі зображено дві типові долі матері -кріпачки: матері, яка народила дитину в шлюбі, і матері -покритки. Обидві долі трагічні.

Першу матір, яка милується своєю дитиною, не може нею нарадуватися, чекає сумна й тяжка доля, адже в умовах кріпацтва годі сподіватися на хороше життя: жінка

втрачає дітей, які «розійшлись / На заробітки, в москалі». Вона залишається сама в холодній зимовій хаті, яку нікому протопити.

А як світло й урочисто починалася поезія — з перших рядків в уяві виникає образ Божої Матері з дитиною на руках:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Отже, тональність вірша змінюється: від урочистої й теплої напочатку — до сумної в середині й трагічної в кінці.

У другій частині вірша в образі покритки автор зображує покріпачену, пригноблену Україну (пригадайте подібні жахливі картини в поемі «Сон» («У всякого своя доля…»): «То покритка попідтинню / З байстрям шкандибає, / Батько й мати одцурались / Й чужі не приймають!!»):

Щоб собак дражнила…

Про зображення знедоленої жінки в Шевченкових поезіях так писав М. Рильський: «Такого полум’яного материнства… і такої жіночої муки не знайти, мабуть, у жодного з поетів світу. Нещасливий в особистому житті, Шевченко найвищу й найчистішу красу світу бачив у жінці, у матері».

Домашнє завдання: скласти паспорт до поезії "У нашім раї на землі", виписати художні засоби (епітети, метафори, порівняння та інші, якщо є).

17 квітня 

Доброго дня!

Тема уроку: 

Розвиток мовлення 

Характеристика персонажа поем 

"Катерина" і "Наймичка"

Виконати тест за посиланням: join.naurok.ua  Код доступу 466087 (за поемою "Наймичка")

Розглянути схему, зробити записи.

Завдання: з хмарки тегів віднайти характеристику Катерини й Ганни та розподілити спільні й відмінні риси до таблиці

Катерина	Спільні риси	Ганна

Домашнє завдання: записати якою постає жінка-мати у творчості Тараса Шевченка.



14 КВІТНЯ

Вітаю! 

Продовжуємо працювати над творчістю Тараса Шевченка.
Сьогодні вивчаємо поему "Наймичка"

Тема уроку: Еволюція жіночого образу. 

Реалістично-побутовий тип утілення 

теми жіночої долі "Наймичка"

Пройти тест за посиланням: join.naurok.ua Код доступу 894237 (за поемою "Катерина").

Коментар

Зображенню трагічної долі жінки Т. Шевченко присвятив багато своїх творів. Поет створив цілий ряд многостраждальних жіночих образів - дівчини, матері, жінки, покритки. Вибір цієї теми Шевченком пояснюється тим, що у закріпаченому селі саме жінка була найбільш пригнобленою і скривдженою. 

Сьогодні на уроці спробуємо осмислити трагічну долю жінки-матері у кріпацькому суспільстві на прикладі образу Ганни з поеми «Наймичка», дослідити еволюцію жіночого образу у творчості Кобзаря. Саме цей твір називають «невмирущим гімном материнській любові». На відміну від поеми «Катерина», «Наймичку» Тарас Шевченко пише в реалістичному ключі, повернувшись із України і трагічно прозрівши.

Прочитати або прослухати поему https://www.youtube.com/watch?v=aBbrg7bsPX8

У поемі «Наймичка» (1845 р.) розповідається про долю Ганни-матері, яка, не маючи змоги сама виростити дитя, підкидає сина багатим бездітнім людям. Сама ж іде до них наймичкою. Цей твір присвячений трагічній долі жінки-покритки на Україні. Через сім років після написання «Катерини» Тарас Григорович знову повертається до цієї теми, але висловлює її вже в іншому емоційному ключі.

    Поет усвідомлює, що Бог може порятувати те суспільство, яке духовно зростає. Тому зростає, еволюціонує, удосконалюється жінка в поемі «Наймичка».

     Жіночі образи в поемах «Катерина» та «Наймичка» втілено по-різному: романтично - у поемі «Катерина», реалістично-побутово – у «Наймичці».

Бесіда за змістом поеми (усно)

-          Чому поема називається «Наймичка», а не «Мати» чи «Ганна»?

-          Чому, на вашу думку, Ганна прийшла на хутір лише через рік?

-          Що творилося в її душі протягом цього часу?

-          Чим пояснити поведінку наймички: удень піклується про дитину, а ввечері плаче?

-          Чому наприкінці життя вона стає такою богомольною?

-          Чим пояснити відмову Ганни бути на весіллі Марка за матінку?

-          Було багато моментів, коли Ганна, здавалося б, могла сказати синові правду. Чому вона цього не робить?

-          - Про що свідчить такий факт, що Ганна підкидає дитину багатим господарям?

- У яких умовах ріс Марко?

- Що ми дізнаємося із прологу про долю Ганни?

-           Чим викликане велике бажання Трохима і Насті мати спадкоємця?

-           Як потрапила Ганна до самотнього подружжя?

-           Чому Ганна так довго мовчала і зважилась сказати правду лише перед смертю?

Складання паспорту поеми «Наймичка» (письмово)

Паспорт – характеристика твору

1. Якого року написаний твір Т. Шевченка «Наймичка»?

2. Назвіть героїв.

3. Де відбуваються події?

4. Жанр.

5. Тема.

6. Ідея твору.

7. Проблеми.

9. Основна думка поеми.

10. Композиція (коротко).

Це і буде домашнім завданням, а також підготуватися до написання літературного диктанту за поемою.



10 КВІТНЯ

Доброго ранку та міцного здоров'я!

Тема нашого уроку:

"Вічна" тема матері й сина. 

Романтичний тип утілення теми жіночої долі 

у поемі "Катерина"

Крок 1. 
Пригадаємо зміст послання "І мертвим, і живим, і ненародженим..": виконати тест за посиланням join.naurok.ua  Код доступу 352210

Крок 2. Потрібно прочитати або прослухати поему "Катерина" https://www.youtube.com/watch?v=3i1doso6Bco

Крок 3. Аналізуємо поему.
Прочитали, а тепер переходимо до аналізу поеми.
Письмово: скласти паспорт твору.

Завдання для перевірки засвоєння змісту поеми Т. Г. Шевченка «Катерина» (усно).

• Коли було написано поему «Катерина»? Цей рік був знаковим у долі Шевченка – чому?
• Катерина, «як знало серденько», покохала …
• Коли зайде сонце, по садочку ходить Катря з ...
• Яким було життя Катерини в селі, коли її кинув москаль?
• Чому батьки вигнали доньку з дому?
• Як вона зреагувала на цю батьківську волю?
• Як прощалася Катерина з рідною домівкою і як це її характеризує? Опишіть.
• Опишіть героїню під час зустрічі з чумаками.
• Катерина «попідтинню ночувала, раненько вставала», бо поспішала в …
• Якою була зустріч Катерини з москалем після розлуки? Опишіть.
• Як склалася доля Катерини?
• Івасика побачив і пізнав москаль, коли хлопчик мандрував з …
• Батько впізнає сина по …
• Що вам відомо про морально-етичні правила поведінки дівчат за часів Шевченка?
• Ваше ставлення до вчинку батьків Катерини.
• Чи можна виправдати поведінку Катерини?
• Назвіть романтичні ознаки в поемі «Катерина».
• «Така її доля...» – з якого твору уривок? Чим його тема суголосна з темою нашого уроку?
• Кому належать слова: «…Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже і сумно дивиться на Катерину, а вона, сердешна, тіль не плаче…».
• Де зберігається картина Т. Шевченка «Катерина»?
• Яка композиційна побудова поеми?
• Що таке ліричний відступ?
• Визначити риси характеру Катерини.
• Домашнє завдання. Схематично зобразити трагічний шлях Катерини.

7 КВІТНЯ

Вітаю зі святом Благовіщення!

Сьогодні продовжуємо вивчати творчість Тараса Шевченка.

У зошити записуєте дату та тему:

"І мертвим, і живим, і ненародженим...". 

Продовження теми "землячків" у посланні

1. Виконати тест за посиланням:  join.naurok.ua  157881

2. Ознайомитися з історією створення послання.
У 1845 році під час перебування в Україні Т. Шевченко узагальнив свої думки щодо необхідності пробудження в українському народі національної і громадянської свідомості. Допомогти у вирішенні цього питання могли освічені люди, які б просвітити народні маси і згуртувати для боротьби проти кріпосницької системи  і спрямування громадянського духу на відродження державності. Тарас Шевченко ретельно вивчав і аналізував інтереси, духовність освіченість ставлення до минулого  та сучасного життя простого народу і прийшов до висновку, що більшість дворянства була задоволена політикою монархії зовсім байдужа до долі рідного краю. Хоча інтелігенція була національно свідомою, але значною мірою відірваною від народних мас, розрізненою і не мала спільної мети. Всі дії прогресивно налаштованих інтелігентів зводилися до обговорення, порожньої полеміки і не бачила реального втілення ідей. Своє бачення щодо вирішення питання Тарас Шевченко і висловив у творі «І мертвим, і живим, і ненародженим…». 3. Опрацювати текст твору. Тарас ШЕВЧЕНКО  І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм  в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє  Аще кто речет, яко люблю бога, а брата своего ненавидит, ложь есть. Соборно[е] послание Иоанна.  Глава 4, с.20 І смеркає, і світає, День божий минає, І знову люд потомлений І все спочиває. Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить, І не бачить, і не знає Оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують. І господа зневажають, Людей запрягають В тяжкі ярма. Орють лихо, Лихом засівають, А що вродить? побачите, Які будуть жнива! Схамениться, недолюди, Діти юродиві! Подивиться на рай тихий, На свою країну, Полюбіте щирим серцем Велику руїну, Розкуйтеся, братайтеся! У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає І на небі, а не тілько На чужому полі. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра, Добра святого. Волі! волі! Братерства братнього! Найшли, Несли, несли з чужого поля І в Україну принесли Великих слов велику силу Та й більш нічого. Кричите, Що бог вас создав не на те, Щоб ви неправді поклонились!.. І хилитесь, як і хилились! І знову шкуру дерете З братів незрящих, гречкосіїв, І сонця-правди дозрівать В німецькі землі, не чужії, Претеся знову!.. Якби взять І всю мізерію з собою, Дідами крадене добро, Тойді оставсь би сиротою, З святими горами Дніпро! Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались, Щоб там і здихали, де ви поросли! Не плакали б діти, мати б не ридала, Не чули б у бога вашої хули. І сонце не гріло б смердячого гною На чистій, широкій, на вольній землі. І люди б не знали, що ви за орли, І не покивали б на вас головою. Схаменіться! будьте люди, Бо лихо вам буде. Розкуються незабаром Заковані люде, Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори! І потече сторіками Кров у синє море Дітей ваших… і не буде Кому помагати. Одцурається брат брата І дитини мати. І дим хмарою заступе Сонце перед вами, І навіки прокленетесь Своїми синами! Умийтеся! образ божій Багном не скверніте. Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі На те тілько, щоб панувать… Бо невчене око Загляне їм в саму душу Глибоко! глибоко! Дознаються небожата, Чия на вас шкура, Та й засядуть, і премудрих Немудрі одурять! Якби ви вчились так, як треба, То й мудрість би була своя. А то залізите на небо: «І ми не ми, і я не я, І все те бачив, і все знаю, Нема ні пекла, ані раю, Немає й бога, тілько я! Та куций німець узловатий, А більш нікого!..» – «Добре, брате, Що ж ти такеє?» «Нехай скаже Німець. Ми не знаєм». Отак-то ви навчаєтесь У чужому краю! Німець скаже: «Ви моголи». «Моголи! моголи!» Золотого Тамерлана Онучата голі. Німець скаже: «Ви слав'яне». «Слав'яне! слав'яне!» Славних прадідів великих Правнукі погані! І Коллара читаєте З усієї сили, І Шафарика, і Ганка, І в слав'янофіли Так і претесь… І всі мови Слав'янського люду – Всі знаєте. А своєї Дас[т]ьбі… Колись будем І по-своєму глаголать, Як німець покаже Та до того й історію Нашу нам розкаже, – Отойді ми заходимось!.. Добре заходились По німецькому показу І заговорили Так, що й німець не второпа, Учитель великий, А не те щоб прості люде. А гвалту! а крику! «І гармонія, і сила, Музика, та й годі. А історія!.. поема Вольного народа! Що ті римляне убогі! Чортзна-що – не Брути! У нас Брути! і Коклекси! Славні, незабуті! У нас воля виростала, Дніпром умивалась, У голови гори слала, Степом укривалась!» Кров'ю вона умивалась, А спала на купах, На козацьких вольних трупах, Окрадених трупах! Подивиться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть… та й спитайте Тойді себе: що ми?.. Чиї сини? яких батьків? Ким? за що закуті?.. То й побачите, що ось що Ваші славні Брути: Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття – ваші пани, Ясновельможнії гетьмани. Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешної України! Що добре ходите в ярмі, Ще лучше, як батьки ходили. Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, А з їх, бувало, й лій топили. Може, чванитесь, що братство Віру заступило, Що Синопом, Трапезондом Галушки варило. Правда!.. правда, наїдались. А вам тепер вадить. І на Січі мудрий німець Картопельку садить, А ви її купуєте, Їсте на здоров'я Та славите Запорожжя. А чиєю кров'ю Ота земля напоєна, Що картопля родить, – Вам байдуже. Аби добра Була для городу! А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили!.. Правда ваша: Польща впала, Та й вас роздавила! Так от як кров свою лили Батьки за Москву і Варшаву, І вам, синам, передали Свої кайдани, свою славу! Доборолась Україна До самого краю. Гірше ляха свої діти Її розпинають Заміс[т]ь пива праведную Кров із ребер точать. Просвітити, кажуть, хочуть Материні очі Современними огнями. Повести за віком, За німцями, недоріку, Сліпую каліку. Добре, ведіть, показуйте, Нехай стара мати Навчається, як дітей тих Нових доглядати. Показуйте!.. за науку, Не турбуйтесь, буде Материна добра плата. Розпадеться луда На очах ваших неситих, Побачите славу, Живу славу дідів своїх І батьків лукавих. Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Бо хто матір забуває, Того бог карає, Того діти цураються, В хату не пускають. Чужі люди проганяють, І немає злому На всій землі безконечній Веселого дому. Я ридаю, як згадаю Діла незабуті Дідів наших. Тіжкі діла! Якби їх забути, Я оддав би веселого Віку половину. Отака-то наша слава, Слава України. Отак і ви прочитай[те], Щоб не сонним снились Всі неправди, щоб розкрились Високі могили Перед вашими очима, Щоб ви розпитали Мучеників, кого, коли, За що розпинали! Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата – Нехай мати усміхнеться, Заплакана мати. Благословіть дітей своїх Твердими руками І діточок поцілує Вольними устами. І забудеться срамотня Давняя година, І оживе добра слава, Слава України, І світ ясний, невечерній Тихо засіяє… Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю! 14 декабря 1845, Вьюнища Словникова робота Записати у зошит       Послання - віршований або прозовий твір, написаний у формі листа чи звернення до єдиної чи багатьох осіб.     Жанр: послання до представників панівного класу.       Шевченко звертається до  українців всього світу, які жили в минулому, живуть у сучасному світі та будуть жити в майбутні часи.        Тема: зображення змодельованого образу національної еліти, якою вона повинна бути, визначення її політичних та морально-етичних поглядів.   Ідея: утвердження  віри народу в перемогу над класовим ворогом, різке засудження плазування  співвітчизників перед західною культурою та способом життя, заклик до ретельного вивчення здобутків  світової науки, культури, літератури, розвитку національних суспільних інститутів. Домашнє завдання: виписати з твору вислови, які стали афоризмами (6 висловів).